7 серпня 2013 увійшло в історію візуальної індустрії України як день створення УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ВІЗУАЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ.

УАВІ була створена для вирішення таких проблем в галузі візуальної індустрії, як

  • відсутність спілкування між виробниками;
  • проблеми з постачальниками;
  • невдоволення клієнтів;
  • некомпетентний персонал;
  • відсутність стандартів якості продукції;
  • демпінг цін з боку конкурентів;
  • відсутність регулюючого законодавства.

Для вирішення цих проблем сформовані програми розвитку УАВІ і створені робочі групи по їх вирішенню.

Проблема демпінгу на ринку візуальної індустрії багато в чому обумовлена невмінням багатьох фірм коректно визначати собівартість своєї продукції, відсутністю інвестиційної складової в цій собівартості, і як наслідок, неможливість фірми розвиватися і впевнено дивитися в завтрашній день.

Вирішенню цієї проблеми присвячена програма №8 УАВІ, яка створена для розробки рекомендацій для складання калькуляцій собівартості продукції, коректному ціноутворенню. До складу групи увійшли представники фірми «Бітлайн» м.Чернігів, компанії «Мандарин» м.Харків та фірми «ОЗОН-91» м.Кривий Ріг.

Трохи історії…

У російській мові слово «калькуляція» (лат. Calculatio – обчислення) з’явилося в другій половині XIX ст. і означає обчислення собівартості.

Зародження калькуляції безпосередньо пов’язано з розвитком продуктивних сил суспільства. В умовах рабовласницького ладу, товарно-грошові та кредитні відносини, що формувалися, велися за схемою «прихід-витрата».

Пізніше, коли в Італії почали утворюватися купецькі товариства, і прибуток повинен був розподілятися між окремими купцями пропорційно вкладеному капіталу, виник подвійний запис.

З зародженням мануфактурного виробництва формування продуктивних сил суспільства, самого способу виробництва вдосконалювали прийоми і методи калькулювання. Найбільш стрімкий розвиток калькулювання собівартості як інструменту оцінки рентабельності товарів, як спосіб подолання конкуренції отримало в умовах промислового виробництва.

Види собівартості.

Калькуляція собівартості

Відповідно до галузевих інструкції з планування, обліку і аналізу собівартості продукції можна виділити три основні методи калькулювання собівартості продукції: котловий, позамовний та попередільний. Всі інші способи є комбінацією цих трьох методів.

З цих способів калькуляції собівартості в візуальній індустрії підходить позамовний спосіб калькулювання собівартості продукції, тому що наші продукти, як правило, унікальні і виготовляються в одиничних екземплярах, хоча бувають і винятки.

Собівартість – це витрати на випуск та/або одиницю готової і/або реалізованої (проданої) продукції, робіт, послуг. Відповідно виділяють: собівартість всього випуску продукції за період і собівартість одиниці продукції (робіт, послуг).

У зв’язку з тим, що збут (реалізація) продукції вимагає додаткових затрат, виділяють собівартість готової продукції і собівартість реалізованої продукції.

Стосовно до робіт та послуг також можна говорити про собівартість їх виконання і витратах на збут, до яких відносяться витрати на утримання підрозділів, зайнятих просуванням робіт і послуг на ринку, пошуком замовників, рекламою, дослідженням ринку тощо, і витрати на виплату винагороди посередникам , а також витрати на гарантійне обслуговування створених в результаті виконання об’єктів.

Готової слід вважати продукцію, обробка якої закінчена і яка відповідає технічним умовам, стандартам та умовам договору із замовником, укомплектована і прийнята відділом технічного контролю або іншим підрозділом, який відповідає за якість продукції.

Сенс обліку тільки виробничої собівартості полягає в тому, щоб спростити процедуру її розрахунку, відмовившись від пошуку об’єктивної методики розподілу загальногосподарських витрат.

Згідно п. 11 П (С) БО 16 і МСБО 2 виробнича собівартість включає:

  • прямі матеріальні витрати;
  • прямі витрати на оплату праці;
  • інші прямі витрати;
  • змінні загальновиробничі витрати;
  • постійні розподілені загальновиробничих витрат.
  • Собівартість готової продукції – це грошова оцінка одного з активів, а собівартість реалізації – це грошова оцінка витрат на продану (реалізовану) продукцію.

    Згідно п. 11 П (С) БО 16 і МСБО 2 собівартість реалізації продукції включає:

    • собівартість проданої готової продукції, яка визначається за обраним методом оцінки вибуття запасів;
    • наднормативні виробничі витрати;
    • нерозподілені (тобто не включені в собівартість готової продукції) постійні загальновиробничі витрати (НПЗВВ).

    Виходячи з перерахованих вище параметрів, беручи до уваги, що всі учасники УАВІ є компаніями-виробниками, за основу ми беремо методичні рекомендації № 373 (Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики України від 09.07.2007 р . № 373).

    Робоча група УАВІ розробила методику калькуляції собівартості продукції, використовуючи наступні статті калькуляції:

    Калькуляція на виготовлення одиниці продукції відповідно до проекту

    Статті калькуляції
    1. Сировина і матеріали
    2. Паливо і енергія
    3. Зарплата виробничого персоналу
    4. Відрахування на заробітну плату виробничого персоналу
    5. Амортизація
    6. Загальновиробничі витрати
    Виробнича собівартість
    7. Адміністративні витрати
    8. Витрати на збут
    9. Інші операційні витрати
    Повна собівартість
    Прибуток
    ПДВ
    Відпускна ціна

    1. Сировина і матеріали:
    Стаття включає в себе:
    1. Вартість всіх необхідних для виготовлення виробу або проекту сировини і матеріалів, а також сировину і матеріали для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі виробу або проекту. Первісною вартістю сировини і матеріалів, придбаних за плату, є їх собівартість, що включає такі фактичні витрати:
    – суми, сплачені постачальнику за договором за вирахуванням непрямих податків;
    – суми непрямих податків на матеріали, які не відшкодовуються підприємству;
    – транспортно-заготівельні витрати – вартість вантажно-розвантажувальних робіт і транспортні витрати на транспортування сировини і матеріалів до місця виробництва, включаючи витрати зі страхування ризиків, витрати на протипожежну і сторожову охорону, витрати на відрядження водіїв і експедиторів з доставки вантажів від постачальників;
    – втрати сировини і матеріалів в межах встановлених норм;
    – вартість тари і упаковки одноразового використання, придбана разом з матеріалами у постачальників.
    2. Вартість всіх послуг сторонніх організацій по дизайну, друку, лазерної або фрезерної порізки (гравіювання), дизайну, зварювальних робіт, транспортним, логістичним та інших послуг сторонніх організацій, необхідних безпосередньо для виготовлення виробу або проекту

    2. Паливо та енергія
    Включає в себе кількість палива і електроенергії, витрачений на виробництво даного виду продукції, в тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення та освітлення виробничих приміщень, на вироблення теплової та електричної енергії, споживаних у виробничій діяльності підприємства.
    Визначається відповідно до приладів обліку і відповідного тарифу. Вираховується середня вартість на годину і множиться на час виготовлення згідно техпроцесу.

    3. Зарплата виробничого персоналу
    Включає в себе заробітну плату, премії та заохочення інші витрати на оплату праці виробничого персоналу відповідно до чинного законодавства.
    Визначається як час, витрачений виробничим персоналом на виготовлення виробу (згідно техпроцесу або технології), помножене на середню заробітну плату виробничого персоналу і кількість часу, витрачений на виробництво продукції

    4. Відрахування на заробітну плату виробничого персоналу
    Визначається ставкою ЄСВ, яка встановлюється відповідними Законами України.

    5. Амортизація
    Визначається як частка річного фонду амортизації обладнання, машин, механізмів, будівель і споруд, задіяних у виробничому процесі згідно часу, витраченого виробничим персоналом на виготовлення виробу (визначається виходячи з середньої амортизації, розрахованої на годину часу згідно балансу за попередній звітний період. Середня амортизація в годину множиться на час виготовлення згідно техпроцесу.)

    6. Загальновиробничі витрати
    Визначається виходячи з середніх показників на загальновиробничі витрати: прибирання виробничих приміщень, комунальні послуги за виробничі приміщення, вартість дрібних витратних інструментів і матеріалів, вартість програмного забезпечення, що використовуються в загальногосподарській діяльності. Вираховується середня вартість на годину і множиться на час виготовлення згідно техпроцесу. Вартість тари та упаковки продукції.

    Статті загальновиробничих витрат:
    6.1. Оренда, комунальні послуги виробничого приміщення
    6.2. Фонд оплати праці загальновиробничого персоналу
    6.3. Відрахування в соц. фонди з зарплати загальновиробничого персоналу
    6.4. Малоцінний і швидкозношуваний інструмент і матеріали
    6.5. Вартість програмного забезпечення, використовуваного у виробничій діяльності
    6.6. Упаковка продукції

    Виробнича собівартість
    Визначається як сума пунктів 1-6.

    7. Адміністративні витрати
    Включають в себе витрати на оренду офісу або адміністративних приміщень, витрати на зв’язок і інтернет, зарплату адміністративного персоналу та відділу збуту, податки на фонд оплати праці, витрати на відрядження адміністративного персона, податки, витрати на розрахунково-касове обслуговування, амортизація засобів, використовуваних в адміністративної діяльності. Вираховується середня вартість на годину і множиться на час виготовлення згідно техпроцесу.

    Статті адміністративних витрат:
    7.1. Оренда адміністративних приміщень
    7.2 Витрати на зв’язок
    7.2.1. Міський телефон
    7.2.2. Мобільний телефон
    7.2.3. Інтернет
    7.3 Зарплата управлінського персоналу
    7.4 Відрахування в соціальні фонди з зарплати апарату управління
    7.5. Амортизація основних засобів
    7.6. Витрати на службові відрядження управлінського персоналу
    7.7. Податки
    7.8. Плата за розрахунково-касове обслуговування
    7.9. Вартість програмного забезпечення, використовуваного в адміністративній діяльності
    7.10. Витрати на підписку.
    7.11. Витрати на канцтовари.

    8. Витрати на збут
    Включають в себе витрати рекламу і дослідження ринку: вартість доменних імен та хостингу сайтів, просування в пошукових системах. Маркетингові дослідження. Витрати на участь у виставках та інших заходах по просуванню фірми і продукції.

    Статті витрат:
    8.1 Витрати на рекламу і дослідження ринку
    8.1.1 Просування на платних майданчиках і дошках оголошень
    8.1.2 Хостинг офіційного сайту
    8.1.3 Оплата за просування в пошукових системах Google і Яндекс.
    8.1.4 Просування сайтів компанії
    8.2 Витрати, пов’язані з участю у виставках
    8.3 Витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування

    9. Інші операційні витрати
    Витрати на доставку, установку та експлуатацію виробу.

    Статті операційних витрат:
    9.1. Витрати, пов’язані з доставкою виробу замовнику
    9.2. Витрати, пов’язані з монтажем виробу
    9.3. Вартість механізмів, які використовуються для монтажу (автовишки, автокрани, ін.)
    9.4. Витрати на гарантійне обслуговування.
    9.5. Витрати на оплату послуг посередників.

    Список використаних документів:

    1. НК України – Податковий кодекс України
    2. Закон про ціни – Закон України від 03.12.1990 р № 507-XII «Про ціни і ціноутворення»
    3. Методичні рекомендації № 47 – Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р № 47
    4. Методичні рекомендації № 65 – Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Мінтрансу України від 05.02.2001 р № 65
    5. Методичні рекомендації № 373 – Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики України від 09.07.2007 р № 373
    6. МСБО 2 – Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси стандартів»
    7. П (С) БО 9 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р № 246
    8. П (С) БО 16 – Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р № 318